Райони
Гейшові квартали Кіото
Ґіон Кобу, Ґіон Хіґаші, Понточо, Міяґава-чо та Камішічікен: п'ять районів гейш Кіото, їхні весняні танці та як їх побачити.
Оберіть дату для чайної церемонії ↗Швидка відповідь
У Кіото є п'ять діючих районів гейш, які називаються ханаматі або, місцевою говіркою, каґай: Ґіон Кобу, Ґіон Хіґасі, Міяґава-чьо, Камішічікен і Понточьо. Чотири з них розташовані поблизу річки Камо; Камішічікен стоїть окремо на північному заході. Кожен має власний герб, репетиційну залу та щорічні публічні танці, переважно навесні, а в Ґіон Хіґасі — восени.
П’ять квіткових міст
Ханамáті, що буквально означає «квіткове місто», — це район, де живуть і працюють гейші. Кожен із них має власну назву та герб, і гейші зазвичай не працюють за межами свого району. П'ять кіотських іноді називають ґокаґай — п'ять квіткових міст. Сімабара колись стала шостим, але перестала бути районом гейш, коли його остання гейша пішла наприкінці XX століття.
Ґіон Кобу та Ґіон Хіґаші
Ґіон, у районі Хіґашіяма, виник як розважальний квартал навпроти святилища Ясака, а сьогодні тут розташовані два ханаматі. Ґіон Кобу — більший, охоплює більшу частину кварталу, включно з Ханамікодзі; Ґіон Хіґаші — менший і розташований у північно-східному куті. Колись ці два були одним кварталом і розділилися у 1881 році. У Ґіон Кобу відбувається Міяко Одорі — найвідоміший із танців міста. Серед його тихіших вулиць — провулок Ханамі та ділянка Шіракави, обабіч якої вздовж води стоять традиційні заклади.
Понтьо й Міяґава-тьо
Понтьо, як і Ґіон, відомий збереженням традиційної архітектури та розваг; вважається, що назва походить від ponte — португальського слова «міст». Міяґава-тьо виникла з ділянки берега річки Камо, де кабукі грали в невеликих театрах. Її герб — три зчеплені кільця, і вона має власний кабурендзьо — театр, де танцюють її ґейші.
Камішічікен
Камішічікен, розташований на північному заході, одразу на схід від Кітано Тенман-ґу, є найстарішим і найтихішим із ханаматі — він приваблює менше туристів, ніж квартали поблизу річки. Його назва означає «сім верхніх будинків» — на честь семи чайних будиночків, збудованих із матеріалів, що залишилися після відбудови святилища. Його герб — коло з нанизаних данґо. Він розташований у районі Нішіджін, відомому ручним ткацтвом, а його вулиці облямовані темними дерев'яними очая та окія.
Публічні танці
Усі п’ять кварталів щороку влаштовують публічні танцювальні вистави, або одорі, за участю як майко, так і ґейко. Чотири з них проводять свої вистави навесні, а один — Ґіон Хіґасі — восени. Найдавніші з них, вистави Ґіон Кобу та Понточо, започатковано на Кіотській виставці 1872 року. Міяко Одорі триває протягом квітня в Ґіон Кобу Кабурен-дзьо, а Камоґава Одорі Понточо заповнює більшу частину травня. Деякі квитки передбачають чайну церемонію, яку перед виставою проводять майко. Кітано Одорі Камішічікен охоплює кінець березня та початок квітня, а Кьо Одорі Міяґава-чьо — перші два тижні квітня.
Інші способи побачити їх
Окрім весняних танців, усі п’ять районів беруть участь у спільному публічному виступі у вихідний день наприкінці червня, а деякі гейко та майко виконують танці для відвідувачів у Gion Corner. У Камішічікен гейко та майко подають чай на чайній церемонії просто неба в Kitano Tenman-gū під час фестивалю сливового цвітіння в лютому. Кожна з цих подій прив’язана до певної дати чи сезону, і саме це головна відмінність від програми, яку можна забронювати.
Де місце для чайної церемонії
Чайна церемонія з майко неподалік Ґодзьо відбувається поза межами всіх п'яти районів, у кімнаті біля метро, а не в очая. У цьому і обмеження, і зручність: жодних рекомендацій не потрібно, і кожну сесію проводить майко або ґейко. Якщо ви в Кіото у квітні чи травні, одорі району — це інший спосіб побачити виступ майко та ґейко.
Читати далі: Майко та ґейко: хто є хто
Джерела